Народився я 2 червня 1959 року. Батьки були вчителями, вчився я добре, школу закінчив з однією четвіркою – з англійської мови. Батько навчив грати в шахи коли я закінчив третій  клас. Вдома не було жодної книги з шахів, і коли почався знаменитий матч Спасський- Фішер в 1972 році, я самостійно вивчив шахову нотацію і дивився партії в газеті "Известия". А далі все як у багатьох радянських людей- інститут, служба в армії ( служив 2 роки молодшим офіцером). В цей час почали з'являтися в вільному продажі шахові книги і звичайно моя бібліотека почала збільшуватися. В 1984 році я виконав норму кандидата в майстри спорту з шахів , тоді дізнався про змагання з заочних шахів. В ті часи в шахи за листуванням грали тисячі шахістів, змагання проводили кілька клубів Радянського Союзу- найбільш відомі Одеський і Московський клуби.

Перший заочний турнір – півфінал 14 першості України пройшов на "УРА". Мене включили в турнір з рейтингом 2200 як кандидата в м\с, всього зіграв 16 партій- 12 перемог і 4 нічиї. Це додало 60 пунктів рейтингу. Далі були два старта в 14 і 15 фіналах першості України, але обидва рази в призери попасти не вдавалося- 5 місце. Є кілька причин - брак досвіду, відсутність літератури, і головне - брак часу ( мені доводилося кожен день їздити в інше місто на роботу- а це 55 км туди і стільки ж назад). Далі було багато турнірів, пам'ятаю перший товариський матч Україна-США на 55 дошках , я грав на 13-й. На початку 90-х  років стартував в в першості Європи (турнір Higher) , легко виграв його, але запрошення грати далі так і не прийшло.

Пізніше я взнав, що наша країна не заплатила внесків в ІКЧФ і не попросила ні Росію, ні Польщу представляти її інтереси. Звичайно було дуже шкода.

Але через рік прийшло запрошення стартувати в кубку ІКЧФ. Я виграв чвертьфінал, півфінал ( а проходили далі тільки переможці турнірів) і попав в фінал. В фіналі кубку була норма міжнародного майстра (IM) -тоді ще не було SIM-, я взявся за виконання норми і легко виконав.

Часи тоді були важкі- не вистачало грошей на закордонні листи, тому я партію з німцем Хофштеттером здав після дебюту зразу. В цьому фіналі був ще один випадок- в рівній позиції з німцем Стаудлером я зробив можливий хід королем 7767 чисто помилково записавши його на листі, а думав зіграти 7776 ( Крg6). Лишився без пішака, і програв, а суперник вислав мені 20 марок, важко сказати про цей його мотив.

Це був мій останній програш ( в далекому 2000 році).

А відродити заочну гру поміг мені Єременко Андрій Вікторович, який запросив зіграти в меморіалі Богатирчука. Дуже цікавий і змістовний турнір (+4) і перша норма Гм виконана.

Окремо треба сказати за Олімпіаду. Збірна України раніше ніколи не грала в фіналах Олімпіади. І коли капітан збірної 17 Олімпіади Бубир О.М. запросив зіграти за збірну, то я з радістю погодився. Ми дуже вдало пройшли сито відбору і навіть випередили збірну Іспанії за додатковими показниками.

Нещодавно я закінчив турнір WCCC2807, де завоював право грати в фіналі особистої першості світу, турнір почнеться в червні 2011р.