Як вже повідомлялося, київський літератор Микола Фузік порадував українську шахову спільноту своєю новою книгою «Pan inspector».
Микола Фузік – кандидат медичних наук, літератор, автор книг про Іссака Липницького «Зірки та терни» (2018) і Юрія Сахарова «Пан інспектор» (2026). кандидат в майстри спорту (рейтинг 2072), арбітр FIDE.
Сахаров Юрій Миколайович (18.09.1922, село Власівка Шахтинського р-ну Ростовської області – 26.09.1981, Київ) самий титулований український заочник, міжнародний майстер ICCF (1971), учасник 9-го чемпіонату світу (1977) і 1-го Кубку світу ICCF (1973). У складі збірної СРСР переможець 6-ї (1968) і 7-ї (1972) заочних Олімпіад ICCF, 1-го командного чемпіонату Європи (1978). У 2006 році ФЗШУ провела два Меморіали Юрія Сахарова Yury Sakharov Memorial А і Yury Sakharov Memorial B.
Після виходу у березні 2026 року англомовної версії книги про Юрія Сахарова «Pan inspector» Микола Фузік анонсує цю подію на нашому сайті.

«Упродовж нетривалого часу (трохи більше року) британське видавництво Elk and Ruby випустило дві мої книги, присвячені двом видатним київським майстрам – Ісааку Липницькому (1923-1959) та Юрію Сахарову (1922-1981). 
Немає жодних сумнівів, що за сьогоднішніми мірками ці шахісти були міцного гросмейстерського рівня. Достатньо згадати, що Липницький у своєму "зірковому" 18-му чемпіонаті СРСР (1950, 2-4 місця) виконав норму першого балу гросмейстера СРСР. А Сахаров після свого єдиного міжнародного турніру у болгарський Варні (1968), де він на 2 очка перевиконав перший бал міжнародного майстра, у світовій табелі про ранги посідав 17-ту сходинку за даними сайту Chessmetrics, який розраховує не тільки поточні, але й ретроспективні рейтинги. До речі, за даними цього ж ресурсу, Липницький у 1950 році посідав 12-у позицію у світі!

Книги про Ісаака Липницького та Юрія Сахарова 

Дуже радий, що саме мені пощастило вперше познайомити західних читачів з життєписами цих неабияких постатей. Слід зауважити, що видавництво Elk and Ruby цікавлять не тільки шахові досягнення героїв біографічних книг, але й особливості їхньої долі, часто трагічної. Саме тому серед біографічних книг, які побачили світ у цьому видавництві, можна знайти прізвища латвійців Володимира Петрова та Алвіса Вітоліньша, а також Петра Ізмайлова, Всеволода Раузера...
Наш співвітчизник Сергій Ткаченко також "доклав руку" до розширення переліку біографічних книг цього видавництва: йому належать книги про таких відомих та пов’язаних з Одесою українських гравців, як чемпіон СРСР 1929 року Борис Верлінський та трьохразовий чемпіон України й учасник кількох чемпіонатів СРСР Яков Вільнер, а також колеги Ткаченка з шахової композиції – Тігран Горгієв, Микола Рєзвов, Михайло Зинар.

Драматичні біографії 

Біографії дворазових чемпіонів України і учасників кількох чемпіонатів СРСР Липницького та Сахарова теж містять багато драматичних (а підчас і трагічних) нешахових подробиць. Але якщо біографія Липницького більшою частиною була доволі відомою (за винятком окремих секретних деталей його військової служби часів 2-ї Світової війни), то про життя Сахарова в радянські часи доводилося розповідати акуратно, щоб уникнути зайвих запитань. Наприклад, чому він виконав норму майстра у 1951 році (на півфіналі СРСР у Львові), а звання отримав лише у 1956-му? Чому його прізвище відсутнє у відомому збірнику "Творчість шахістів України" під редакцією І.Липницького та Б.Ратнера (1952)? Чому, як неодноразово писали у пресі, на відміну від більшості гравців, Сахаров свої найкращі результати почав показувати у віці за сорок?

Ісаак Липницький

Лише за часів незалежності відомий шахіст і журналіст Юхим Лазарєв наважився у "Спортивній газеті" опублікувати власний нарис "Пан Інспектор, або Таємниці драматичної біографії", який потім передруковувався в інших виданнях або переказувався іншими авторами.

 
На часі – українські версії 

Коли в новинах промайнуло повідомлення про розсекречування архівів СБУ та відкриття доступу до них усім бажаючим (але звісно, за визначеною процедурою), я захопився ідеєю ознайомитися зі справою Сахарова, а результати вивчення донести до шахового загалу. Як виявилося з матеріалів справи, багато чого насправді відбувалося по-іншому (іноді з точністю до навпаки), ніж описано в нарисі "Пан Інспектор" – менш героїчно та більш "по-людськи". Юрій Миколайович в жодному разі не був іконою (як і всі інші), а був живою людиною, з притаманними кожному позитивними якостями та слабкостями. Таким я й намагався його представити на суд читачів. Намалювати "випуклий", об’ємний портрет мого героя допомогли численні спогади членів родини, учнів, друзів та просто знайомих Юрія Миколайовича. Завдяки соціальним мережам, сьогодні є можливість зв’язатися з багатьма людьми з усього світу, чим я і скористався з користю для роботи над книгою. У передмові перелічено всі прізвища людей, котрі будь-якою мірою (навіть однією-двома фразами у спілкуванні) допомогли в роботі, за що їм величезна вдячність. Дуже вагомою виявилася і допомога київського гросмейстера Володимира Сергєєва, який не тільки поділився спогадами та прокоментував два десятки партій, але також заохотив багатьох сучасних українських гросмейстерів і майстрів прокоментувати по 2-3 партії (а з деякими я зміг домовитися й самостійно). Загалом книга містить 121 ретельно прокоментовану партію та фрагменти.
Звісно, після виходу англійського видання постане питання виходу української версії. Зі свого боку заявляю: технічно я до цього готовий; може, не одразу, а після певної підготовчої роботи. Найбільш чутливе питання – фінансове. Але сподіваюсь, що з часом знайдуться можливості його вирішення. До речі, майбутнє українське видання не буде цілком тотожним англійському (як нетотожні російськомовне та англомовне видання біографії Липницького). До речі, вже є кілька матеріалів, які не увійшли в поточне видання, бо набагато зрозумілішими вони мають бути для українських читачів. І навіть листи Сахарова Лазарєву, які у книзі наведені в англійському перекладі, набагато краще зможе оцінити саме українська аудиторія, бо вони написані притаманною Юрію Миколайовичу соковитою українською мовою.

На цій світлині Юрій Сахаров зображений напередодні одного з найдраматичніших моментів у своєму спортивному житті. Фото зроблено на 35-му чемпіонаті СРСР у Харкові (1967) під час партії з майбутнім триразовим чемпіоном України та США Львом Альбуртом (про це свідчить позиція на шахівниці). Сахаров готується зробити хід 15.Сf4, після чого він розгромно програє у 22 ходи. Але після такого удару він зумів виграти поспіль усі чотири партії, що залишалися, і посів у чемпіонаті 6-е місце! Той чемпіонат відбувався за швейцарською системою при більше, ніж 120 учасниках.

Втім, немає жодного сенсу переказувати тут зміст книги. Але наприкінці все ж наведу маленьку главку, яка з’явилася майже напередодні видання.

Таємниця одного матчу

Під час підготовки цього видання Володимир Сергєєв у давній книзі Е.Гуфельда і А.Єремяна про сходження на шаховий Олімп Майї Чибурданідзе, у якої Гуфельд на той час був тренером ("Сімнадцять весен Майї", 1980), знайшов несподівану згадку про те, що Сахаров нібито зіграв тренувальний матч з майбутньою чемпіонкою світу в ході підготовки до її півфінального матчу претенденток з Оленою Ахмиловською (1977): "…Майя провела тренувальний матч із 12-ти партій із заслуженим тренером Української РСР Ю.Сахаровим. Юрій Миколайович п’ять разів грав у фіналах першостей СРСР. Серед його вихованців – київський інженер Лідія Семенова, одна з найперспективніших радянських шахісток, чемпіонка країни 1978 року. Сам тренер зараз більше грає у турнірах за листуванням, став чемпіоном Європи. Поєдинок із Сахаровим Майя закінчила з позитивним рахунком, і хоча він мав тренувальний характер, хід боротьби надав їй впевненості у власних силах". 
Природно, захотілося дізнатися подробиці цієї події, але як дістатися екс-чемпіонки світу, яка нині веде вкрай непублічний спосіб життя? Марта Літинська з нею давно не спілкувалася, але на тему, яка мене цікавила, повідомила такі подробиці: "Цікаво, що спочатку Гуфельд пропонував мені зіграти з Майєю тренувальний матч, і я погодилась. Але повторного дзвінка не відбулося".
Виручив земляк Марти Іванівни – львівський гросмейстер Адріан Михальчишин, який продовжує досі зрідка підтримувати зв’язок із Чибурданідзе. Він спеціально на моє прохання зателефонував Майї Григорівні. Вона розповіла, що спілкувалася з Сахаровим на зборах у Боржомі, куди Юрій Миколайович приїжджав у 1980 і 1981 роках. На шосту чемпіонку світу Юрій Миколайович тоді справив враження досить закритої людини, але це не заважало йому вчити вже прославлену шахістку українським приказкам, одну з яких Майя Григорівна пам’ятає досі: "Якби кізка не скакала, то ніжку б не зламала".

Юрій Сахаров на тренуванні з вихованками 

За словами Майї Чибурданідзе, тренувальний матч перед двобоєм з Ахмиловською у неї справді був, але... не з Сахаровим, а з Лідією Семеновою. Про витоки таких розбіжностей залишається лише здогадуватися. Втім, під час роботи над шахово-історичними статтями та книгами подібні сюрпризи зустрічаються регулярно. І інформація, що походила від Едуарда Гуфельда, аж ніяк не є винятком».
 Фото з архіву Миколи Фузіка