Сьогодні День народження ще палкої прихильниці шахів...
Присвячую 95 річчю легендарної Ліни Костенко!
Це було тридцять років тому. Ми сиділи в редакції "Спортивної газети" і шаховий оглядач, мій друг Юхим Лазарєв каже - зараз наберу Ліну Костенко! Ми з нею разом вчилися! - Альо, Ліночко вітаю. Хочу напередодні твого 65 річчю надрукувати про твою любов до шахів. Даю трубку Дмитру Нагорному і ви з ним домовтеся про зустріч...
Це було неймовірно! Звісно, що шахами ми не обмежилися. Говорили про життя, кохання, поезію, політику та про інше. Велика й неймовірно цікава людина!
Інтерв'ю вийшло цікавим і люди писали до редакції, дякували й казали, що прочитали на одному диханні! А цей чудовий вірш неймовірної поетеси прикрасив нашу зустріч! Пані Ліночко з ювілеєм! Хай мрії збуваються!!!
ГАМБІТ СТЕЙНІЦА
Буває розум — як горіння горна,
як спалах дня, як пінисте вино.
А в нього розум — як повільні жорна,
що довго перемелюють зерно.
Він не любив азарту, ані риску
раптових геніяльних озарінь.
І не було захопленого блиску
в його очах, — а тільки думи тінь.
Напружено, спохмурено і сумно
в руках тримав перипетії гри.
І витримці запеклій важкодума
здавались найблискучіші майстри.
І в результаті досвіду, і вміння,
і перемог, що дивували світ,
на нього опустилось озаріння —
він винайшов, він сотворив гамбіт.
Актор не вірить так в своє призвання,
ханжа не вірить в Боже битіє,
дикун не вірить в силу заклинання,
як Стейніц вірив в дітище своє!
Воно для нього — вимріяна казка,
вершина мислі і душі політ...
В житті найпершу Стейніцу поразку
приніс його улюблений гамбіт.