Рахунок ФЗШУ

Членські, турнірні, благодійні внески перераховуються на розрахунковий рахунок Федерації заочних шахів України. Одержувач платежу – ГО ФЗШУ рахунок 26001300239722 в ТВБВ №10026/066 ГУ по Києву АТ"Ощадбанк"; МФО 322669; код ЄДРПОУ 26395770 Увага!

До 125-річчя Федіра Богатирчука
Написав Президент ФЗШУ Кошмак Ю.Б.   
Вівторок, 14 листопада 2017, 00:30

Федір Парфенович Богатирчук - великий український шахіст і патріот, який прожив довге драматичне життя. Він народився у Києві 14(26) листопада 1892 року у сім’ї дирижера церковного хору і однієї із співачок цього хору. Батько рано помер і Федору прийшлося докласти чимало зусиль, щоб допомогти матері (у сім’ї було ще двоє дітей) і самому здобути освіту. З юності брав участь у шахових турнірах. У 1911 році в 19-річному віці став чемпіоном Києва, випередивши майбутнього претендента на світову першість Юхима Боголюбова.

Після закінчення другої класичної гімназії Богатирчук  вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира. Далі було навчання в університеті і роман з майбутньою дружиною, любов з якою вони пронесли через усе життя. У 1914 році брав участь у міжнародному турнірі в Мангеймі (Німеччина), який  був незакінченим через початок Першої світової війни.  Богатирчук разом з групою інших представників Росії на чолі з майбутнім чемпіоном світу Олександром Альохіним був інтернований і повернувся в Росію тільки через півтора року. У неволі зблизився з Альохіним, зіграв з ним не одну сотню партій. У подальшому, коли Альохін доволі часто приїзжав у Київ, неодмінно гостював у Богатирчука. У 1917 році він закінчив Київський університет, отримав диплом лікаря, після чого відправився добровольцем на фронт. Під час громадянської війни служив полковим лікарем в корпусі Українських Січових Стрільців. У 1920-1930 роках Богатирчук активно займався шахами.

В 1923 році у другому чемпіонаті РСФСР він поділив 3-6 місця і отримав звання майстра. У першому чемпіонаті України ( Київ 1924 рік) він зайняв друге місце. Сучасники Богатирчука пригадують, що він був спонсором шахового клубу при Київському палаці піонерів і був благодійником для його членів. Успішними були виступи Богатирчука   в п’яти чемпіонатах Радянського Союзу з найсильнішим у світі на той час складом учасників. У 1927 році став чемпіоном СРСР, розділивши перше місце з Петром Романовським.  На трьох чемпіонатах у 1923,1931,1934 роках ставав бронзовим призером, діливши третє місце з видатними шахістами того часу. У 1926 році Богатирчук видав перший підручник шахової гри на українській мові «Шахи». На Другому Московському міжнародному шаховому турнірі 1935 року український майстер зіграв внічию з двома екс-чемпіонами світу - Еммануїлом Ласкером і Хосе-Раулем Капабланкою, а також обіграв майбутнього чемпіона світу Михайла Ботвинника. Слід підкреслити, що Федір Богатирчук був єдиним радянським шахістом, який мав позитивний баланс в партіях з Ботвинником - три перемоги і дві нічиї.

В 1940 році Богатирчук стає доктором медичних наук, професором, працює в Києві лікарем, викладає рентгенологію і як науковий співробітник працює при кафедрі рентгенології Київського університету. Під час нацистської окупації  Богатирчук, залишений у Києві для лікування поранених червоноармійців, був заарештований гестапо і чудом залишився живим – німці пощадили професора  і чемпіона з шахів. Після війни Богатирчук опинився в американській окупаційній зоні. Щоб уникнути репатріації в СРСР, він брав участь в турнірах під вигаданими прізвищами Богенхольс або Богенко. У 1948 році емігрував до Канади, став викладачем медичного факультету Оттавського університету спочатку в якості лектора, а потім професора рентгенівської анатомії. Опублікував понад 30 наукових праць в американських, канадських і європейських  виданнях. Богатирчук брав участь в чемпіонатах Канади (в 1949 - 2-е місце, в 1951 - 3-е місце). Продовжував грати в міжнародних турнірах, за винятком тих, де брали участь радянські гросмейстери. Грав за команду Канади на Всесвітній шаховій Олімпіаді  1954 року в Амстердамі. У тому ж році став міжнародним майстром. В 1958 році захворів глаукомою, був прооперований і мало-помалу відійшов від турнірної боротьби. Відійшовши від практичної гри, почав грати за листуванням. У 1967 році ФІДЕ за пропозицією Міжнародної шахової федерації гри за листуванням (ІКЧФ) присвоїла Федору Богатирчуку  звання міжнародного майстра.

 Радянська влада жорстко блокувала «колаборанта і українського буржуазного націоналіста»: його ім'я викреслили з усіх шахових довідників і не згадували в шаховій історії. Федір Богатирчук помер в 1984 році напередодні  матчу Карпов – Каспаров, його біографія з'єднала епохи великих шахових чемпіонів - від першого Вільгельма Стейніца до тринадцятого - Гаррі Каспарова.